Коли вдома знову всі: як діяти, коли важко
матеріал
Рекомендації для родин військових, які стикаються з агресією, алкоголем чи емоційною нестабільністю після повернення з війни Повернення з війни - не завжди мир.
Іноді замість очікуваного полегшення приходить новий страх: агресивна поведінка, вживання алкоголю, спалахи гніву чи раптове відчуження. Це не зло в людині - це наслідки пережитого.
За даними Національного інституту психічного здоров’я (NIMH) та Veteran Affairs, до 30% військових після фронту демонструють деструктивні реакції у побуті, і це часто пов’язано з ПТСР, травматичним стресом або депресією.
Що робити, коли є спалахи агресії чи зловживання алкоголем?
1. Не сперечайтеся у моменті.
У стані афекту мозок не здатен до логіки. Потрібна пауза, не тиск.
2. Забезпечте фізичну безпеку для себе та дітей.
Не соромтесь покинути простір і викликати допомогу. Це - турбота, не зрада.
3. У разі загрози - викликайте не лише поліцію, а й психіатричну службу.
Бригади психіатричної допомоги працюють у більшості міст. Це знижує ризик криміналізації й дає шанс на лікування.
4. Заздалегідь обговоріть «план безпеки».
Наприклад: “Якщо я побачу, що ти на межі - ми разом зробимо паузу. Це не проти тебе. Це щоб ми були в безпеці”.
5. Ведіть спостереження за тригерами.
Запахи, новини, гучні звуки, алкоголь - все це може запускати реакції. Виписуйте спостереження - це допоможе зрозуміти закономірності.
10 порад із сімейної терапії, які можуть застосовувати всі:
1. Говоріть не “Ти агресивний”, а “Я відчуваю страх, коли ти підвищуєш голос”.
- Техніка «Я-повідомлень» знижує конфліктність.
2. Встановіть чіткі, спільно погоджені правила.
Наприклад: у домі не кричать, у вихідні не п’ють, якщо є діти.
3. Підтримуйте звичний режим: сон, харчування, розклад.
- Регулярність - стабілізує нервову систему.
4. Щодня запитуйте: “Що сьогодні було найважчим і найприємнішим?”
- Цей ритуал допомагає емоційному зціленню.
5. Залучайте людину до простих справ.
- Спільне приготування їжі, догляд за тваринами або рослинами - це не дрібниці, а заземлення.
6. Не ізолюйтесь самі.
- Сім’я не повинна «тягнути» все мовчки. Поговоріть із друзями, волонтерами, психологами.
7. Не навʼязуйте психотерапію - запропонуйте вибір.
Наприклад: онлайн-група ветеранів, мобільний психолог, безкоштовна консультація.
8. Виділяйте один день для спільного відпочинку.
- Навіть якщо це прогулянка у дворі - регулярний “мирний” досвід лікує.
9. Дітей не варто втягувати в конфлікти, але варто пояснювати:
“Татові зараз дуже важко, він не злий. Але ми маємо право бути в безпеці”.
10. Пам’ятайте: любов - це не мовчання.
- Турбота іноді виглядає як межа, прохання, пауза. Це не зрада - це спосіб зберегти всіх.
Висновок
Повернення з війни - це процес. І так, іноді складний. Але якщо діяти разом, з повагою до болю та збереженням себе - це може бути шлях до нового звʼязку. Не ідеального. Але справжнього.
Бо сімʼя - це не тиша будь-якою ціною. Це місце, де безпечно - навіть коли складно.
За даними Національного інституту психічного здоров’я (NIMH) та Veteran Affairs, до 30% військових після фронту демонструють деструктивні реакції у побуті, і це часто пов’язано з ПТСР, травматичним стресом або депресією.
Що робити, коли є спалахи агресії чи зловживання алкоголем?
1. Не сперечайтеся у моменті.
У стані афекту мозок не здатен до логіки. Потрібна пауза, не тиск.
2. Забезпечте фізичну безпеку для себе та дітей.
Не соромтесь покинути простір і викликати допомогу. Це - турбота, не зрада.
3. У разі загрози - викликайте не лише поліцію, а й психіатричну службу.
Бригади психіатричної допомоги працюють у більшості міст. Це знижує ризик криміналізації й дає шанс на лікування.
4. Заздалегідь обговоріть «план безпеки».
Наприклад: “Якщо я побачу, що ти на межі - ми разом зробимо паузу. Це не проти тебе. Це щоб ми були в безпеці”.
5. Ведіть спостереження за тригерами.
Запахи, новини, гучні звуки, алкоголь - все це може запускати реакції. Виписуйте спостереження - це допоможе зрозуміти закономірності.
10 порад із сімейної терапії, які можуть застосовувати всі:
1. Говоріть не “Ти агресивний”, а “Я відчуваю страх, коли ти підвищуєш голос”.
- Техніка «Я-повідомлень» знижує конфліктність.
2. Встановіть чіткі, спільно погоджені правила.
Наприклад: у домі не кричать, у вихідні не п’ють, якщо є діти.
3. Підтримуйте звичний режим: сон, харчування, розклад.
- Регулярність - стабілізує нервову систему.
4. Щодня запитуйте: “Що сьогодні було найважчим і найприємнішим?”
- Цей ритуал допомагає емоційному зціленню.
5. Залучайте людину до простих справ.
- Спільне приготування їжі, догляд за тваринами або рослинами - це не дрібниці, а заземлення.
6. Не ізолюйтесь самі.
- Сім’я не повинна «тягнути» все мовчки. Поговоріть із друзями, волонтерами, психологами.
7. Не навʼязуйте психотерапію - запропонуйте вибір.
Наприклад: онлайн-група ветеранів, мобільний психолог, безкоштовна консультація.
8. Виділяйте один день для спільного відпочинку.
- Навіть якщо це прогулянка у дворі - регулярний “мирний” досвід лікує.
9. Дітей не варто втягувати в конфлікти, але варто пояснювати:
“Татові зараз дуже важко, він не злий. Але ми маємо право бути в безпеці”.
10. Пам’ятайте: любов - це не мовчання.
- Турбота іноді виглядає як межа, прохання, пауза. Це не зрада - це спосіб зберегти всіх.
Висновок
Повернення з війни - це процес. І так, іноді складний. Але якщо діяти разом, з повагою до болю та збереженням себе - це може бути шлях до нового звʼязку. Не ідеального. Але справжнього.
Бо сімʼя - це не тиша будь-якою ціною. Це місце, де безпечно - навіть коли складно.